Глибочанська СЗШ

Новий рік для старшунів

Стіл. На столі чай. Сидять двоє.

Ларін: Ну, що, капітан Казанцев, він же Казанова, через твої любовні походеньки нам сьогодні чергувати по відділку?

Казанцев: Не можна кохання в душі прив’язати,

Не можна чекати, чи просто сидіти.

В красивих дівчат щоб очей не зламати,

Та як в цьому світі народяться діти.

Ларін: Ти, Казанцев, свою лірику залиш для дівчат. І мене на рифмологію не підбивай.

Сиджу ось з тобою на опера схожий,

А за вікном вечір тихий, погожий.

І люди удома столи накривають,

А я тут з тобою чаї розпиваю.

Казанцев: Браво, браво, браво! Ларін, а хочеш свіжий анекдот? Значить так: Питає суддя підсудного: „Чому ви тричі підряд пограбували один і той самий магазин?” „Річ у тім, пане суддя, що перший раз я там взяв плаття для дружини. Але ж ви знаєте жіночі примхи, потім я два рази приходив його міняти.”

Ларін: Ха-ха-ха. Дуже смішно. Головне, щоб ніяких пограбувань не було сьогодні. Бо як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш.

(заходить няня Віка)

Віка: Очуміти! Справжні менти.

Казанцев: Мадам, дозвольте представитися: Казанова, капітан міліції Казанцев.

Ларін: Андрій. Капітан міліції Ларін.

Віка: Дуже приємно. Я – Віка, няня Шаталіна Максима Вікторовича, точніше його дітей.

Ларін: І що чарівна няня Віка шукає у нас? Можливо, приємну компанію на Новий рік, тоді я можу вам запропонувати себе як кандидата.

Казанцев: Капітан Ларін хотів сказати, що він кандидат на чергування у відділку. Інша справа я: вільний, неодружений, приємний, який може і хоче показати вам місто.

Віка: Очуміти! Які цікаві методи роботи сьогодні у міліції…

Я з заявою прийшла

І речдок вам принесла.

Новорічного свята діти чекають,

Та Діда Мороза ще й досі немає.

Це є неприємність, скоріше це драма.

А ось і речдок – це його телеграма.

Ларін: (читає телеграму)

„Ви нас зустрічайте, ми вже у польоті

Летимо ми до вас на своїм вертольоті.

Казанцев: О, Господи, та хто ж це в наш час вибирає такий вид транспорту. Нема скористатися послугами компанії „Авіалінії України”, або 600-тим Мерседесом.

Ларін: Який мерс? Він же з казки, а там в основному олені, сані, килими літаючі.

Казанцев: Який відсталий народ ці казкарі. Просто антикваріат якийсь. Інша справа ми, молоді, чи не так няня Віка? Може взяти нам таксі і …

Віка: Заяву прийміть про зникнення Діда Мороза і Снігурки.

Міри прошу я прийняти

І для нас їх рошукати.

Ларін: Заява в обмін на телефон.

Віка: Та, будь-ласка, ось візьміть. Буде час тоді дзвоніть.

Казанцев: (вириває візитку у Ларіна) Це спеціалізація моя, так що дзвонити буду я. (придивляється) От чорт, Іжевська Жанна Аркадіївна. От нянька, розіграла нас як дітей.

Ларін: Так тобі і треба. Думай краще, що будемо робити із заявою Прудковської Віки.

Казанцев: Так, не сміши мої підкови. Невже ти думаєш що це серйозно?

Ларін: Думає у нас керівництво, а ми – працюємо. Пропоную зустрітись з інформатором. (виходять)

(інформатор Петро сидить на газеті і читає газету)

Ларін: Здоров, Петро. (забирає газету і сідає поряд на неї)

Петро: Здоровіших бачили, громадянин начальник. Чого такий лимонний?

Ларін: Та дружина від Дукаліса пішла, не лишила йому ні копійки.

Петро: Та це не проблема. От моя теж не лишила мені ні копійки, але навіть не збирається йти від мене. Оце біда так біда.

Казанцев: Може ви ще поплачите тут разом, а я піду десь з кимось познайомлюся.

Ларін: Значить так, Петро, слухай сюди: зараз підключаєш всю свою босоту, трясеш, перевертаєш місто, а Діда Мороза і Снігурку у відділок приводиш. Зрозумів?

Петро: Впав в дитинство наш Андрюха,

Для лапші розвішав вуха.

Зайди в кафе, де грають „Мурку”

Склеїш там любу Снігурку.

Казанцев: Тихо – тихо. Ти тут нам культурним людям не грубіянь. Це справа честі і мундира, трьох дітей і однієї няньки.

Петро: Я так і знав. Шерше ля фам.

Добро, піду, буду шукати.

А що я буду з цього мати?

Ларін: Вибирай:

Страхи в „мавп’ятнику” нічні,

Чи курси з віником річні?

Петро: Злі ви, а я до вас з вірою і правдою.

Казанцев: На ось, цукерку. Глюкоза допоможе тобі швидше бігати. Вперед, брат, вперед.(хлопає по плечу)

(повернулися у відділок. Приходить Віка з Машею і Ксюшею.

Ларін: О, няня Віка, а де ж кружка?

А з вами що, ваша подружка?

Віка: Очуміти? Це Маша і Ксюша – дочки Максима Вікторовича. А за комплімент на рахунок моєї молодості – окреме „мерсі”.

Маша: Віка, давай я піду просто на дискотеку. Для чого мені твій Дід Мороз. Ти хочеш щоб мене засміяли однокласники?

(збирається іти)

Віка: Стояти! Ніхто нікуди не йде. Доки наша доблесна міліція не доставить нам сюди цілими і неушкодженими Діда Мороза і Снігурку.

Ксюша: Якщо комусь цікаво, то Дід Мороз і Снігурка – вигадані казкові неіснуючі персонажі, придумані дорослими з метою керування діями дітей шляхом свідомого перекручування дійсної реальності, щоб підпорядкувати поведінку дітей інтересам дорослих.

Казанцев: Дитинко, ти що тільки що сказала?

Ксюша: Пояснюю для капітана міліції: Міф, казка – це лише вигадки дорослих для затуманення мозку дитини, що породжує уяву. Давайте я уявлю собі Діда Мороза і Снігурку і ми підемо додому. Шкода тільки, що уява нематеріальна субстанція.

Казанова: Маленька ти наша, розумна, аж страшно. На, з’їж цукерку.

Ксюша: Дякую.

Казанова: Нема за що.

Ксюша: Сама знаю, що нема за що, але няня Віка вчила мене дякувати людям.

Ларін: Стоп. А у нас є одна підозріла особа. Іменує себе Попелюшкою. Ксюша, може ти допоможеш нам розібратись і вияснити чи вона справжня?

Ксюша: (сідає на стіл) Легко! Шляхом дедуктивного мислення. По-перше, Попелюшка – дівчинка.

Ларін: Тут співпадає, давай, Казанова, веди її сюди.

(заходить Попелюшка)

Ксюша: По-друге, Попелюшка любить тварин. Як у тебе з цим?

Попелюшка: (киває що так)

Ксюша: По-третє, Попелюшка танцювала на кухні з віником. Перевіряли?

Ларін: Ні, але зараз зробимо. Маестро, музику. Попелюшці - віника.

(Попелюшка танцює з віником)

Ксюша: По-четверте, вона ще повинна вміти співати.

Ларін: Мікрофон Попелюшці.

(Попелюшка співає пісню)

Ксюша: То які у вас сумніви.?

Ларін: Ксюша, ти геній.

Віка: А то? Наша Ксюша - майбутній Шерлок Холмс.

Маша: Так, Шерлок Холмс, Доктор Ватсон і місіс Хатсон. Якщо ми вже тут надовго, то давайте хоч телевізор подивимося.

Казанцев: А що там дивитися, крім реклами і новорічних пісень?

(пісня 11 клас, Кислий Микола)

Маша: Віка, або ми йдемо додому, або ти дозволяєш вдягти мені мініспідницю.

Віка: Ми йдемо додому. (виходять)

Казанцев: Ех шкода, такі дівчата пішли.

(приглядається і бачить записку на ниточці)

О, мабуть це вони загубили.

(дістає і читає)

„Ця ниточка приведе вас до розв’язання проблеми у пошуках Діда Мороза і Снігурки в тому випадку, коли її смикне людина з такими ознаками: волосся ні світле, ні темне; ріст не великий, не малий; очі не голубі і не карі; і зараз посміхається”

(знаходить таку людину серед присутніх, вона тягне нитку на рахунок: один-два-три і десь вибухає хлопавка)

Казанцев: О, тут ще з іншої сторони припис: „Ха-ха-ха”. Ну жартівники начувайтесь, знайду - в білий колір перекрашу.

Ларін: Що, Казанова, підірвали твій авторитет? … Та щось не чути і не видно нашого інформатора. (заходить Петро з „Чаклункою”)

Казанцев: О! Легкий на спомин. Ти кого нам привів? Хіба вона схожа на Снігурочку чи Діда Мороза?

Петро: Не кип’ятись, товариш капітан. Вона точно знає де їх треба шукати. Її тільки треба потрясти і вона вам все розкаже.

Ларін: Ну, от довір такій людині справу, він обов’язково її спаплюжить. Іди вже звідси.

Казанцев: (до „Чаклунки”) Що, шановна, будемо признаватись самі, чи допомогти?

Чаклунка: А ти питай, може я тобі сама все розкажу.

Казанова: Ти знаєш де зараз Дід Мороз і Снігурка?

Чаклунка: Знати не знаю, але можу підказати код до Інтернет-скриньки, де є інформація про це. Пиши: А…Я…У…ГАЙ…ХОДИЛА ПО КВІТКУ ОСЬ ТАКУ (сміється)

Ларін: Ах ти, негідниця, нас дурити? А в мавп’ятник не хочеш?

Чаклунка: Ні, ні, ні. Я все зрозуміла. Є людина, яка бачила їх сьогодні і знає, де вони можуть бути. Можу скласти фоторобот. Тільки мені потрібен помічник-художник.

(конкурс „Художник” для одного учасника з залу. Суть конкурсу: із зав’язаними очима, під диктовку Чаклунки малює портрет)

Казанцев: (показує „портрет” що вийшов) Під цей портрет навіть жоден рецидивіст не підходить.

Ларін: Пропоную. Ідемо на вулицю. Затримуємо усіх підозрілих. Працюємо з ними конкретно.

(ідуть в зал задають будь-які питання і вибирають 5 хлопців і 6 дівчат)

Казанцев: І що ми будемо з ними усіма робити? Навіщо нам їх стільки.

Ларін: Зараз відсіємо лишніх. (конкурс танців „Стань у пару”. Суть конкурсу: 5 хлопців стоять у центрі спинами один до одного. Навколо під швидку музику танцює 6 дівчат. Як тільки музика зупиняється і змінюється на повільну, дівчата вибирають собі пару. Хто лишився без пари – вибуває і при цьому забирає будь-кого із хлопців. Проходить конкурс. Лишається 1 пара)

Казанцев: Глянь на них, щасливі разом. Хай ідуть собі.

Ларін: Що ж нам робити! Може Мухомору подзвонити?

Казанцев: А може собаку викликати?

Ларін: А може пограти в слова-домовлялки? Я перший.

(грають у гру. Перший називає початок музичного гурту, а інший - закінчення.)

(Чай – вдвойом

Руки – вверх

Город – 312

ВІА – ГРА

Отпетиє – мошеннікі

Дискотека – Аварія

Окен – Ельзи

Друга – Ріка

Танок на майдані – Конго

Вовк і – семеро козенят

Дід Мороз - Снігурочка)

(З’являється Снігурочка)

Казанцев: Ларін, це мені здається, чи ти теж її бачиш?

Ларін: О! Снігурочка, але де ти була до цих пір?

Снігурочка: Їхала я до дітей,

На святковий ювілей.

Джип в дорозі поломився,

Потім рекет причепився.

То таможники закрили,

Але скоро відпустили.

І як бачите в цей час

Я вітаю щиро вас.

Казанцев: Покажіть мені тих, хто міг забрати свято у дітей, хто хотів образити таку красу.

Ларін: (Показує „фото”) Подивись уважно, може когось впізнаєш?

(снігурочка показує на двох)

Казанцев: (Біжить в зал.) Ти і ти. (хапає двох учнів)

Як вам не соромно, ображати таку чарівність. Значить так, покарання вам – бій за нашими правилами. (конкурс „Лопни кульку”. Суть: кожному до спини прив’язується надута кулька. Виграє той чия не лопне.)

(заходить Віка)

Віка: Очуміти! Вони тут граються. Я бачу ви знайшли Снігурочку. А де Дід Мороз?

Ларін: А він… скоро буде. (шепче Казанцеву) Тягни час.

Казанцев: А хочеш я тобі фокус покажу?

Віка: Ну давай.

(конкурс „Ручка в пляшку”. Суть конкурсу: до пояса на ниточці прив’язується ручка. Довжина нитки нижче колін. Учасники мають ручкою попасти в отвір пляшки не використовуючи рук)

(художні номери класів)

(виходить Ларін в костюмі Діда Мороза)

Ларін- Д.М.: Добрий вечір вам, громадо!

Бачу, що зустріли радо.

Зачекались ви на нас,

Забарились ми до вас.

Снігурочка: Вини тут нашої нема,

Всьому виною ніч й пітьма.

Та ми вже тут і вас вітаєм.

І здоров’я всім бажаєм.

Ларін (Дід Мороз): Через ріки, через гори

Прокладали до вас путь.

Не злякали нас морози.

Хуртовини, що гудуть.

Снігурка: Із вітанням новорічним

Входимо у кожен дім.

Щастя, радості сьогодні

Вам бажаємо усім.

Зростайте, мужнійте, навчайтесь,

Дружіть і завжди усміхайтесь.

Хай радісним буде цей рік,

А щастя із вами навік.

(З іншої сторони зали заходить не зрозумілий дід з посахом і бородою)

Віка: Очуміти! Ще один дід. І хто з вас справжній?

Дід Мороз (справжній): Я і є справжній.

Та зустрів я розбишак,

Не повірити ніяк…

Хтось їм дав такий наказ:

Не впускать мене до вас.

Не дали сказать ні слова

Не охайна у них мова

Шубу вкрали і торбину

Ще й побили мені спину.

Казанцев: Знов заява, кримінал

І під Новий рік аврал.

Дід, писать заяву будем?

Чи в честь свята це забудем?

Дід Мороз: Господь із ними, вже нехай…

Боже, розуму їм дай.

Добрими в житті щоб стали.

Старість щоби шанували.

Ларін: (знімає шубу) Ось візьми, дарую. Носи на здоров’я.

Снігурочка: Хай цікавим життя буде,

Хай шанують, цінять люди.

Хай в сім’ї буде достаток

Щастя йде у кожну хату.

Дід Мороз: Нехай ввечері і зрання

Всі збуваються бажання.

Хай щастить же вам в усьому

І в великому й в малому.

Усі хором: З НОВИМ РОКОМ!!!

(святкова дискотека)